Іза: серце українського лозоплетіння
- 18 лип.
- Читати 1 хв
Між карпатськими хребтами, на рівнині Закарпаття, розкинулося унікальне село Іза. Тут живе понад п’ять тисяч мешканців, і майже кожен займається лозоплетінням. Це не просто ремесло, а стиль життя та традиція, що передається з покоління в покоління.
В Ізі лозу вирощують, збирають, варять і плетуть з неї все: від кошиків і меблів до оберегів та великодніх ритуальних виробів. На полях замість овочів ростуть вербові кущі, і щовесни все село виходить на обрізку. Зібрану лозу варять у великих казанах, іноді додаючи святу воду. Над селом здіймається дим, чути гул бензопил та скрип ножиць.
Фотографиня Анна Войтенко у 2006–2008 роках занурилася у цей світ і створила фотоісторію «Іза», відображаючи життя села зсередини. Вона проводила час серед майстрів, спостерігаючи, як їхні руки створюють справжнє мистецтво, і стала частиною процесу.
В Ізі лозоплетінням займаються всі — від священника до школярів. Тут вірять, що верба — це джерело енергії та довголіття. Можливо, саме тому ізінці живуть довго, а руки майстрів — міцні та жилаві.
Особливою гордістю села є великодні кошики, плетіння яких починають ще в лютому. Вважається, що перший кошик року приносить удачу. Ритуальні вироби створюються в тиші, з молитвою, без лайки й пісень. Найкращі прути вплітають у візерунки, кожен з яких має власне значення. Деякі родини бережуть свої секретні шаблони, не передаючи їх стороннім.
«Ми створюємо всі види кошиків — круглі, квадратні, ажурні й щільні», — розповідає майстриня Марія Шуміха. «Кожна сім’я має свої секрети, а конкуренція лише вдосконалює нашу майстерність».
Іза — це місце сили, традицій і натхнення. Тут народжується ручна краса, яку більше не знайдеш в усій Європі, і яку сьогодні ми маємо честь нести у ваш дім.
Коментарі